21 квітня 1991 року німецька спеціалістка з освіти та розвитку Сібілла Рідміллер під час плавання поблизу Занзібару виявила безлюдний острів Чумбе з майже недоторканим кораловим рифом, заростями морської трави, мангровою печерою, скам’янілим кораловим лісом, історичним маяком і покинутими будівлями. Рідміллер приїхала до Танзанії на початку 1980-х років і працювала в освітніх проєктах; побачивши острів, вона вирішила вкласти власні заощадження в його захист.
Переговори з урядом і охоронний статус
У 1991–1994 роках організація Chumbe Island Coral Park, яку заснувала Рідміллер, вела переговори з урядом Занзібару щодо офіційного статусу території. 24 грудня 1994 року кораловий риф Чумбе офіційно оголосили зоною «забороненого вилову», що означало заборону рибальства та іншої діяльності, пов’язаної з експлуатацією природних ресурсів. Управління заповідником площею близько 30 гектарів доручили організації Chumbe Island Coral Park. Заповідна зона охоплює кораловий риф і пов’язані морські середовища, а на самому острові створили лісовий заповідник.
Екотуризм і освітні програми
Колишніх рибалок із регіону перенавчили та найняли доглядачами заповідника. На острові з’явилися екологічний освітній центр і невеликий еко-готель, збудований із мінімальним впливом на довкілля — із сонячною енергією, системами збору дощової води, компостними туалетами та очищенням стічних вод. Екотуризм на Чумбе розпочався 1998 року, а доходи від відвідувачів спрямовують на утримання заповідника та екологічну освіту. На острів почали приїжджати учні місцевих шкіл, де вони вивчають коралові рифи, морські трави, ліси та морських мешканців; до програми залучили й вчителів для продовження екологічних уроків після повернення дітей на материк.